СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ОСВІТИ МІСТА КУП’ЯНСЬКА
Над Осколом блакитне чисте небо,
П’янять степи колоссями хлібів.
Мій отчий край! В захопленні від тебе!
Я ці місця з дитинства полюбив!
Це рядки із вірша Владислава Курилова, колишнього вчителя історії Куп’янської середньої школи № 1, у якій він висловив любов всіх мешканців до рідного міста, рідного краю. Так, дійсно, Куп’янщина – своєрідний неповторний край… Прохолода літніх дібров, грибна щедрість борів, захоплююча краса степів, де можна побачити блакитний простір Червонооскільського водоймища, чарівна задумливість Оскола і його приток, безліч джерел і озер – все це приналежність рідному краю.
Живуть у місті талановиті й працьовиті люди. Не одне покоління писало яскраву сторінку його історії. Серед них – видатні діячі, письменники, вчителі, лікарі, спортсмени, люди різних професій. «Історія-це ліхтар у майбутнє, який світить нам з минулого»,- ці слова В.Ключевського найширше розкривають поняття історії, її значення.
Історія міста Куп’янська яскрава, багатогранна, сповнена трагедіями та злетами, наповнена особливим подихом духовності, науковості, спрямуванням на подальший розвиток на хвилях життя. Особливу сторінку в його історії займає освітянська діяльність, досягнення людей, які складали цю історію, були еталоном честі, порядності, професійності. Історія освіти тісно пов’язана з історією міста Куп’янськ,поселення якого відоме з 1665 року. Жоден українець не міг себе уявити без церкви та релігії. При заселенні міста було споруджено спочатку один храм,приблизно у 1662 році,- Покровський.
У 1705 році було збудовано дерев’яну Миколаївську церкву, а новий кам’яний храм св.Миколая – у 1852 році за рахунок коштів,що пожертвували прихожани і поміщик Ананьїн. В історичній довідці, яка зберігається у краєзнавчому музеї,зазначено , що перші навчальні заклади згадуються у 1732 році,як церковно-приходські школи при Покровському та Миколаївському храмах. На той час це були берегині науковості і освіти на Куп’янщини. Але можна припустити. Що школи існували і раніше. Для Куп’янська 1732 рік можна вважати роком народження освіти. Протягом ХІХ століття церковнопарафіяльна освіта в місті залишалася головною формою отримання початкових знань для незаможних прошарків населення, здебільшого селянства.
У 1807 році відкрито Куп’янське освітнє училище. У 1811 році – парафіяльне училище, яке містилося спочатку у дерев’яному будинку, котрий знесли ще у ХІХ ст.,а згодом для училища побудували нове приміщення із цегли. Церковнопарафіяльна школа була 2-класною. У ній навчали дітей читанню, письму, діям арифметики над цілими числами, закону Божому. Крім цих знань, давалися знання про природу, вчили церковному співу та короткій священній історії. Цей навчальний заклад призначався для нижчих прошарків населення: селян, робітників, міської бідноти. Кількість учнів у школі становила від 30 до 60 чоловік на один клас.
1819 року розпочало роботу Куп’янське духовне училище ( вул. 1 Травня 2,на розі з пров. Духовним,2). Призначався заклад для духовно-навчального округу Ізюмського, Куп’янського, Старобільського повітів. Містився в 2-х будівлях. Першим смотрителем навчального духовного закладу був протоієрей Сергій ( Соколовський ). Почесними наглядачами – купці Н.Дунаєв і Ф.Цицаркін. У 1890-х рр. побудований новий головний триповерховий корпус у стилі неоренесансну (архітектор невідомий). В училищі у вечірній час проводились додаткові заняття. Паралельних класів не було,учнів упродовж року приймали, як у підготовчий клас, так і в наступні. Кількість їх була такою: 1860 рік – 120 чол., 1870 рік – 150, 1880-1900 роки – 160. Навчання в училищі велося на високому рівні, забезпечувалося найновішими технічними засобами, про що свідчить придбання правлінням училища у 1899 році за дозволом губернської влади тодішньої новинки – проекційного (чарівного)ліхтаря. Духовне училище діяло до 1917 року.
У період розпаду феодально-кріпосної системи Куп’янськ розвивався значно повільніше, ніж інші міста Харківської губернії. Але все ж в цей час,у 1885 році,засновано на кошт земства Олександрівське ремісниче училище ( по вул. нині Студентській).
На цей період у Куп’янському повіті нараховувалося 12 навчальних закладів у них: 38-викладачів Закону Божого,42-учителі та 2766 дітей.
Коштом Куп’янського земства у 1902 році була відкрита у сел. Куп’янськ-Сортувальний трирічна школа. За статусом земських установ із 1864 року вони мали дбати про матеріальне забезпечення шкіл. Проте земства не могли впливати на навчальний процес і навчальну програму та призначення вчителів. Земства мали своїх представників у повітових і губернських шкільних радах,які й займалися управлінням початковими школами. У програму земських шкіл входило: релігія, читання, письмо, руханки, а подекуди й співи. Розміщалася земська трирічна школа в одній кімнаті будинку залізничної установи. У перші роки у ній навчалися всього 10-15 дітей, здебільшого хлопчики із заможніх родин за навчання вносили плату. У школі вивчали арифметику, рідну мову і Закон Божий. Підручників зовсім не було. Тільки вчитель мав книгу Закону Божого.
У 1907 році у Куп’янську функціонувала жіноча гімназія.
Перед Першою світовою війною 1914-1918 рр. у місті відкрито приватну чоловічу гімназію, в якій навчались діти дворян, духовенства, купців, заможних міщан.
На початку 1917 року відбулась Лютнева революція,що докорінним чином змінила життя Куп’янська та всього повіту. Були створені нові органи влади, широкі маси населення залучилися до активної участі в політичному житті. Почали діяти українські культурні організації. В травні 1917 року у Куп’янську було засновано товариство «Просвіта».
Після революції,у період Гетьманату (від 30 квітня 1918 року до 15 грудня 1918 року), відбулися зміни в освітній галузі:замість принципу децентралізації запроваджується централізоване управління освітою, уповільнюються темпи українізації школи. Цього року з’являються в місті Вищі початкові училища. Викладання здійснювалося російською мовою. У Куп’янську на той час існували і земські училища. У першому земському початковому однокласному змішаному училищі навчалося 160 учнів (95 хлопчиків і 65 дівчаток), викладачів-2, в розпорядженні було 3 кімнати. Національний склад: 158 українців і 2 поляка. У другому земському однокласному змішаному училищі навчалося 43 хлопчика та 131 дівчинка (174 учні),4 вчительки. Навчалися учні в 4-х кімнатах. Термін навчання -3 роки. Навчання проводилось російською мовою.
У цей час існувала міська однокласна чоловіча школа при педагогічних курсах. Навчання 3 роки,кількість учнів-50 осіб,1 вчителька,три кімнати в розпорядженні для занять. Мова викладання – російська.
У 1918 році відкрито приватне однокласне змішане училище для дітей біженців поляків. Навчання – 3 роки,учнів – 30 чоловік (12 хлопчаків і 18 дівчаток) – поляки. Працювало 7 учителів,для занять – 1 кімната,викладання польською мовою.
Остаточно радянська влада в Україні встановилася з грудня 1919 року. Нову українську систему освіти вони намагалися будувати за російським зразком. За таким зразком будувалася освіта і в місті. Щоб привернути на свій бік українське учительство та перемогти малописьменність народу (на цей час у Куп’янському повіті за даними історичної довідки краєзнавчого музею нараховувалося 80 тисяч неписьменних та 20 тисяч малописьменних) більшовицька влада 26 грудня 1919 року прийняла декрет про ліквідацію неписьменності населення від 8 до 50 років. Для ліквідації неписьменності і малописьменності серед дорослого населення в місті було розгорнуто мережу ліквідації неписьменності (лікнепів), діяло товариство «Геть неписьменність!».
У зв’язку з акцією «Ліквідація безграмотності» в місті працювало 4 школи по ліквідації безграмотності, в яких навчалися 99 учнів. У цих освітніх заходах брали участь широкі кола громадськості міста, зокрема працівники народної освіти, культурно-освітніх закладів.
У цей період у Куп’янську було розширено мережу початкових і семирічних шкіл. Трирічна земська школа в сел. Куп’янськ-Сортувальний була реорганізована в транспортну семирічку. Будівля залізничної установи повністю була відведена під школу. У семирічці навчалося близько 200 учнів,працювало 8-10 педагогів. На початку 20-х років ХХ ст., коли старий будинок школи з 4 класними кімнатами не вміщав 7 класів, Куп’янське відділення дороги виділило спочатку одну кімнату для сьомого класу, а пізніше і весь двоповерховий будинок для школи – семирічки. Розширення мережі початкових і семирічних шкіл у Куп’янську дало змогу охопити навчанням 90 відсотків дітей шкільного віку. Згідно з історичною довідкою, на період 1925 року про стан освіти в місті говорять такі дані: трудові школи – 3(в них вчителів 12,учнів 396), сімейних шкіл – 4(вчителів 54, учнів 1670), 1 дитячий будинок, в якому 4 вихователі навчали 48 сиріт, педагогічний, індустріальний та сільськогосподарський технікуми (в них працювало 26 викладачів та 287 учнів).
Значним етапом розвитку нашого міста була діяльність учительського інституту. У цьому закладі, який був розташований у будівлі колишньої духовної семінарії, а зараз це міська типографія, з 15 по 29 серпня 1925 року проведено курси-семінари викладачів педагогічних дисциплін педвузів при Головпрофосвіти. Учительський інститут проіснував до 1941 року.
У 1926 році у Куп’янську відкривається технікум наркомпросу. У ньому тоді було 128 учнів,7 викладачів.
Кількість навчальних закладів по місту Куп’янську на 1926 рік складала: 12 шкіл, 2 сільськогосподарські профшколи, 1 механічна профшкола, професійно-технічне училище механічної спеціалізації, технікум, індустріально-технічна профшкола. Тобто 12 загальноосвітніх, 4 спецшколи, технікум, 1 школа І ступеня (152 учня,4 вчителі), 1 школа ІІ ступеня (20 учителів,538 учнів), 3 політшколи (6-12 місяців навчання, всього 109 учнів), одна школа з російською мовою викладання–30 учнів, з українською мовою – дві школи(79 учнів). Було також 3 професійно-технічні школи, 7 фабзаучських (25учнів)
У 1927 році в місті працювали такі навчальні заклади: семирічна школа нарком шляхів сполучення (на державному бюджеті, кількість робітників-15 чоловік); педтехнікум імені В.Я.Чубаря Наркомату ( кількість робітників – 19 чоловік); чотирирічна школа Наркомату-освіти (співробітників–5 чоловік); профтехшкола Наркомату (робітників–20 чоловік); сільськогосподарська школа наркомвосу (робітників–20 чоловік); Калантаївська школа наркомвосу (робітників-20 чоловік); дві семирічки наркомвосу, механічна профшкола (82 учні та 20 викладачів). Перша семирічка була на той час високо рейтинговим закладом, на базі якого проводили навчання вчителів.
Духовна освіта та її заклади в цей час визнані були непотрібними, церква відокремлена від держави. У місті школи при храмах були закриті, як і самі храми. Довгий час у Миколаївському храмі, який був розташований біля Базарної площі, знаходилися різниці та прилавки з продажу м’яса. Покровський храм підірваний.
Запровадження нової економічної політики мало позитивні наслідки подолання розрухи та відродження життя в місті після громадянської війни. Завдяки розширенню мережі початкових та семирічних шкіл у Куп’янську вже в 1972 році навчалося 90% дітей шкільного віку. У січні 1928 року у 8 школах лікнепу навчалося 240 чоловік, а на початку 30-х років навчанням були охоплені усі діти шкільного віку. Було завершено роботу з ліквідації безграмотності серед дорослого населення. Неписьменність ліквідовано у 13430 чоловік.
Після здійснення обов’язкової семилітньої освіти в передвоєнні роки були зроблені значні кроки на шляху десятилітньої освіти. У 1930 році в Куп’янську почав працювати робітфак, який готував до вступу у Харківський сільськогосподарський інститут. У 1931 році-заснована медична школа, яка щороку випускала 205 медпрацівників. Цей заклад дійшов до нашого часу як медичний коледж державного значення. У 1932 році відкриваються технікуми: другий технікум птахівництва та великої рогатої худоби, агромеханічний технікум промисловості, педтехнікум наркому освіти.
У 1933 році в місті повстало питання про відкриття російської школи, що було викликано прибуттям до Куп’янська з РСФРР великої кількості робітників. Так,у приміщенні середньої школи № 1 було відкрито перший клас з російською мовою викладання. Першою вчителькою стала Зінаїда Іванівна Бочарова.
У 1933 році в сел. Куп’янськ-Вузловий відкрито залізничну школу № 33 в районі нинішнього стадіону «Локомотив» (директор Ткаченко В.І.). Чітких відомостей про неї немає. Відомо, що була зруйнована.
У 1934 році постановою «Про структуру початкової і середньої школи в СРСР» відмінені всі типи шкіл і встановлено єдину систему освіти: початкова школа (1-4 класи), неповна середня школа 1-7 класи), середня школа (1-10 класи). У 1935 році окремою партійною постановою визначалися початок і кінець навчального року, тривалість уроку, запроваджувалися правила поведінки і єдина шкільна форма, єдині норми і п’ятибальна система оцінювання. У тридцяті роки ХХ століття школи займалися проблемами не тільки освіти ,а й самофінансуванням. «Так, у 1935 році у Куп’янській середній школі № 1 була ферма, де вирощували кролів, двох коней, двох корів, свиней. На місці нинішнього міського парку- виноградники, а замість дитячого відділення поліклініки - город і сад»,- згадує випускник школи № 1 1939 року Дзюба Віктор Петрович. Напередодні Великої Вітчизняної війни школа називалася « Куп’янська перша зразкова середня трудова школа».
У 1935 році фабрично-заводську семирічку в сел. Куп’янськ-Вузловий на вулиці Лінійній було реорганізовано в середню залізничну школу під номером 37. Школа підпорядковувалася відділу навчальних закладів Північно-Донецької залізниці. На цей час у ній навчалося близько 300 учнів. Працювало 10-12 педагогів. Достовірної інформації про керівництво закладу немає, але відомо, що директором школи наприкінці 30-х років був Зорін Микола Петрович, який у перший рік Другої світової війни загинув.
У 30-х роках на Куп’янщині створювалися клуби. За свідченням очевидців, був створений піонерський клуб. Юні піонери організували драматичний гурток, в якому готували п’єси та ставили їх для робочих млина. Піонери також вели листування з політв’язнями Дрогобиченської в’язниці. У 1938 році організовано подорож піонерів на човнах вниз по річці Оскіл. Діти місяць провели в мандрівці: збирали гербарій, виступали з концертами, після подорожі склали карту, звіт. Про цю подорож писала Всеукраїнська газета «Піонерська правда». Цей рік вважається роком зародження Будинку піонерів в місті. На жаль, більше архівних матеріалів цього часу не збереглося.
У 1939-1940 навчальному році в місті було 8 масових шкіл, у т.ч. 5 середніх. Крім загальноосвітніх шкіл, діяли сільськогосподарський технікум, медична школа, школа колгоспних зоотехніків.
Важким випробуванням для Куп’янська та всього повіту стала Друга світова війна. Після поразки під Харковом влітку 1942 року радянські війська змушені були відступати, а 23 червня 1942 року німці увійшли в Куп’янськ. Німецькі окупанти заподіяли значної шкоди українській школі. Їхня освітня політика на загарбаних територіях передбачала онімечення населення та виховання в дусі покори німецькому режимові. З цією метою вони відривали «народні школи» (4-класні), у яких навчали рахувати, розписуватися, читання вважалося зайвим. Про існування середніх та вищих шкіл на окупованій території не йшлося. Під час окупації у Куп’янську продовжувала готувати медичних спеціалістів Фельдшерсько-акушерська школа.
З липня 1942 року по 15 серпня 1946 року середня школа № 6 не працювала. А поновила свою діяльність з 1946 року на підставі Указу Президії УРСР від 16 червня 1946 року « Про виділення міста Куп’янська в підпорядкованість Харківського облвиконкому». Директором школи призначено Пащенко О.П.
У міру визволення України від окупантів почалась відбудова шкіл. У лютому 1943 року було видано постанову українського уряду «Про поновлення шкіл в районах Української РСР, звільнених від фашистських окупантів». На вересень 1944 року на переважній більшості територій України відновилась робота шкіл, хоч і проходила вона у складних умовах розрухи, зростання кількості безпритульних дітей тощо.
Постановою уряду від 8 вересня 1943 року прийом дітей до школи почав здійснюватися з 7-річного віку, вводилося роздільне навчання хлопчиків і дівчаток в загальноосвітніх школах (мало місце до 1954 року).
За роки фашистської окупації, в 1942-1943 роках, школу №36 було наполовину зруйновано. Відновлювали її військові частини та мешканці селища Куп’янськ-Вузловий, і відразу проводились заняття у навчальних класах. Школа працювала у три зміни, класи були переповнені. Влітку в приміщенні школи працював дитячий табір.
З гордістю та радістю 1 вересня 1943 року прийшли до школи діти селища Куп’янськ-Сортувальний та Куп’янськ-Вузлової. Це було велико свято. Разом із дітьми святкували і їх батьки. Так після відновлення почалися заняття у середній залізничній школі № 37 Північно-Донецької колії. У школі навчалося більш 400 учнів. Всього було 16 класів. Класи нараховували більше 30 учнів. Їх ставало все більше з кожним роком. Приміщення нараховувало 11 кабінетів. Доводилося навчатися у 2 зміни, а деякі класи навчалися у сусідній будівлі клубу.
З лютого 1943 року радянські війська звільнили Куп’янськ від нацистських окупантів. Місто лежало в руїнах. Приміщення учительського інституту, сільськогосподарського технікуму та ряд інших споруд були вщент зруйновані окупантами. Загальна сума збитків, заподіяних Куп’янську, обчислювалася 231 024 тис. крб. Після визволення міста від нацистів розпочалася відбудова об’єктів народного господарства. На той час у Куп’янському окрузі було відкрито 6 шкіл. Для освіти того часу першочерговим було завезення палива, ремонт будівель шкіл. Ремонт взуття та одягу дітей. Дітей до школи в цей час приймали з 7- річного віку; запроваджувалося роздільне навчання хлопчиків і дівчаток (проіснувало до 1954 року), обов’язкові випускні екзамени, нагородження випускників-відмінників золотою і срібною медалями тощо. У міській газеті «Колективний шлях» від 5 вересня 1943 року поряд з фронтовими повідомленнями завдання перед освітянами-реалізувати закон про загальне обов’язкове навчання. Наказом по Харківському обласному відділу народної освіти від 3 вересня 1943 року № 6 почала роботу Куп’янська педагогічна школа, яка з часом була перейменована педагогічним училищем, продовжила роботу до 1955 року.
1944 року було видано ряд постанов, за якими була відмінена раніше 5-бальна система оцінювання успішності; обов’язкові випускні екзамени, нагородження золотою і срібною медалями учнів-відмінників, які закінчували школу.
У 1944 році на вимогу колективу вчителів та батьків силікатний завод віддав під школу двоповерхову будівлю, яка знаходилася поблизу основної. Там навчалися початкові класи.
У 1945 році від 37 школи відокремилася самостійна Куп’янськ-Вузлівська середня школа № 36. Середня школа № 37 стала середньою школою № 51 селища Куп’янськ-Вузловий. Вона була змішаною. В ній формувались класи як з російською, так і українською мовами навчання.
Першочерговою справою в повоєнний період стала робота закладів освіти як невід’ємної складової нормалізації життя. Ще під час воєнних дій слідом за визвольною ходою військових частин розпочалася відбудова шкіл. Закладам народної освіти приділялася виняткова увага. В Куп’янську, як і в цілому по Україні, поширився рух за відбудову зруйнованих шкіл, споруджених новим методом відбудови.
У місті одразу після закінчення окупації з’явилися дитячі будинки: № 1 – у районі сучасного мікрорайону «Ювілейний»; № 2 – по вулиці Садовій у будинку, де до Жовтневої революції був готель; № 3 – по вулиці Пушкінській, згодом в цій будівлі було відкрито дитячий садочок № 6.
У 1946 році відновила роботу семирічна школа в сел. Цукровиків. Заняття проводились у дві зміни. Першим директором школи була Антоніна Федорівна Глушко, викладач історії. На жаль, достовірних документів та спогадів про заклад не збереглося до нашого часу.
Незважаючи на повоєнні труднощі, розпочинає роботу середня школа № 6. Для неї знайшли вільне приміщення – невелику будівлю по вулиці Першого травня (пізніше, в 1960-х роках, тут розміщався гуртожиток медичного училища). У 1947 році директором школи призначено Даманського М.І. Цього року відбувся перший випуск учнів СШ № 6.
Після закінчення війни важкі випробування продовжувалися. Найстрашнішим з них став голод 1946-1947 років,викликаний,перш за все,недостатністю продовольчих ресурсів внаслідок Другої світової війни. Але все ж, у місті 1946 року відкрилися літні табори відпочинку та спеціальні групи при школах.
У 1949 році у місті здійснено перехід до загальної обов’язкової семирічної освіти. У 50-60-ті роки Куп’янськ було частково відновлено. Розгорнулася робота з реформування роботи школи.
За довідкою виконавчого комітету Куп’янської міської ради, приблизно у 1951 році було засновано дитячо-юнацьку спортивну школу по вул. П.Іванова (нині площа Центральна,8).
У 1951 році розпочав роботу «Дитсад №4 на станції Куп’янськ-Вузловий, який розкрив двері для малечі віком до 7 років.
У січні 1952 року відкрито Куп’янську середню школу робітничої молоді.
Свідченням державної турботи про покращення загальноосвітнього рівня населення став перехід у 1953 році до обов’язкової семирічної освіти та скасування плати за навчання в старших класах. У цей час було відкрито вечірню школу для робітничо-селянської молоді, яка не змогла здобути освіту в денній школі.
З 1 жовтня 1955 року відкрито нову будівлю середньої школи № 51 (нині гімназія № 7).
У 1956 році школу № 36 Донецької залізниці було перейменовано у середню школу № 50 південної залізниці.
З 1956 року створюється новий тип школи – школа-інтернат, куди приймалися діти одиноких матерів, інвалідів, сироти.
24 грудня 1958 року було видано закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям та про дальший розвиток системи освіти в СРСР». Цей закон визначав:
- перехід до обов’язкової 8-річної освіти для дітей віком від 7 до 15-16 років;
- організацію виробничого навчання і практики з метою поєднання навчання
продуктивною працею дітей (вся молодь віком 15-16 років повинна була включатися у суспільно-корисну працю);
- структуру основних типів шкіл:
а) школи робітничої і селянської молоді (вечірні і заочні середні загальноосвітні школи, де працююча молодь,яка має 8 класів,отримує середню освіту і підвищує професійну кваліфікацію протягом 3-х років;
б) середні загальноосвітні трудові політехнічні школи з виробничим навчанням
(11-річні: 8 класів + 3 роки для отримання повної середньої освіти та професійної підготовки в одній із галузей народного господарства);
в) технікуми й інші середні спеціальні учбові заклади, де на базі 8-річної освіти отримується загальна середня і середня спеціальна освіта.
1960-1970-і роки стали періодом відносного добробуту та стабільного життя.
У 1960 році 36 середня школа отримала статус середньої загальноосвітньої трудової політехнічної школи № 9 з виробничим навчанням у складі Куп’янського міського відділу освіти.
У 1960 році в місті працювали дитячі садочки №№ 5,6. Усього в 1961 році в Куп’янську було 12 загальноосвітніх шкіл, дві вечірні, сільськогосподарський технікум, педучилище, зооветеринарна та акушерська школи.
У 1963 році була побудована школа № 10, і частина учнів та вчителів переведені в нову школу. З 1969 року директором школи призначена Денчик Ліліана Миколаївна. А з 1971 року очолював школу Ляшенко Іван Іванович. З 1979 до 2012 року директором закладу працювала Медведєва Алла Дмитрівна.
У 1963 році відкрито «Дитячий дошкільний заклад № 3», у 1964 – «Ясла-сад № 33» на станції Куп’янськ-Вузловий.
З 1964 року встановлено 2-річний термін навчання у старшій школі на базі 8 класу замість 3-річного. Школа ставала 10-річною.
У 60-ті роки набуває розмаху діяльність позашкільних закладів. Однією з характерних особливостей того часу був вплив науково-технічної революції на всі сторони життя суспільства, в тому числі й на формування особистості людини. Це знайшло відображення і в свідомості молоді. Багато школярів потягнулося до техніки. У місті 01 лютого 1965 року відкрито Станцію юних техніків як Центр науково-технічної творчої молоді. Будівля, в якій розташовувалась СЮТ з 1965 по 2002 рік,існує й до сьогоднішнього часу по вулиці 1 Травня, навпроти приміщення типографії. У Куп’янській Станції юних техніків були відкриті гуртки кінодемонстраторів, авіамоделістів, радіотехнічні, фото, технічного моделювання та інші. Всього на Станції щороку працювало від 20 до 25 гуртків. Першим директором Станції призначений Погребняк Анатолій Никанорович.
У 1966 році була відмінена обов’язкова професійна підготовка в загальноосвітніх школах, яка не виправдовувала себе (лише незначний процент випускників йшли у виробництво за отриманим фахом).
З 1967 року на базі Куп’янської середньої загальноосвітньої трудової політехнічної школи № 1 починають функціонувати педагогічні класи, які готували вихователів для дошкільних закладів. За три роки підготовлено 132 спеціалісти.
У 1967 році у смт. Ківшарівка був побудований Куп’янський ливарний завод, який став найбільшим в СРСР спеціалізованим підприємством з виробництва відливок з сірого високоміцного чавуну, вуглецевої і легованої сталі для дизельних та бензинових двигунів і сільськогосподарського машинобудування. Кількість працюючих була до 18 тис. чоловік. Будова ливарного заводу призвела до збільшення чисельності мешканців міста. Виникла потреба в нових навчальних закладах: школах, дитячих садочках, професійних технічних училищах.
У 1967 році середня школа № 6 на замовлення Куп’янського ливарного заводу отримує нове приміщення по вул. Гоголя,6, збудоване за чеським проектом,який передбачав просторі навчальні кабінети, великий спортивний зал, зручну їдальню, приміщення для бібліотеки та гуртків.
У 1969 році Куп’янський ливарний завод починає будівництво селища для своїх працівників. Завдяки директору Кошелєву В.І. за короткий термін в 1971 році з’явилась чотирьохповерхова будівля – школа № 11. Матеріальна база,технічно-наукове обладнання школи було забезпечено повністю шефами-ливарниками. Школу відкривали директор Денчик Л.М., завуч Мордакова Є.І., організатор Вершанська З.М. Перший дзвоник пролунав для 400 учнів та 20 вчителів.
У 1969 році відчинив свої двері дитячий садок «ОРЛЯТКО», для робітників ливарного заводу, очолила його Чепрак Л.Л.
70-ті роки були плідними на будівництво закладів дошкільної освіти: у 1970-1971 роках - збудована «Ластівка», 1972 році - «Сонечко».
В 70-х і на початку 80-х років було прийнято ще ряд документів, спрямованих на піднесення роботи системи народної освіти, зокрема Постанова від 20 червня 1972 року « Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді та подальший розвиток загальноосвітньої школи». Але вони не працювали,і радянська школа, піддаючись застійним впливам, все більше входила у кризовий стан.
Із 1972 року здійснюється перехід до обов’язкової середньої освіти. Головною метою освіти цього історичного періоду є якість навчання. Не лишається без уваги і позашкільна діяльність. Цього року в місті розпочала роботу Станція юних натуралістів, першим директором якої 26 червня 1972 року була призначена Козир Марія Петрівна. Спочатку гуртки працюють при школах. Потім їх об’єднують у позашкільні навчальні заклади: спортивну школу, станцію юних натуралістів, станцію юних техніків, відкривають клуби, секції та інші. Ці заклади виховували підростаюче покоління, розвивали творчий потенціал учнів. На сторінках газет значну увагу приділяють діяльності цих освітніх закладів.
У 1972 році Південна залізниця відкриває ясла-садок № 40.
До 1973 року Куп’янська середня школа №1 працювала як середня школа робітничої молоді. З 1973 року відкривається у селищі Ківшарівка середня школа робітничої молоді на базі школи №11 та МПТУ №27 із заочним відділенням, яку рішенням виконавчого комітету Куп’янської міської ради народних депутатів від 24.07.1973 року №378 перейменовано у школу робітничої молоді №2.
З 1 січня 1974 року введені в дію «Основи законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту», які ставили перед школою завдання давати молоді глибокі і міцні знання основ наук і проголошували перехід країни до обов’язкової загальної середньої освіти.
У смт. Ківшарівка відкриваються заклади дошкільної освіти: 1975 рік - «Іскорка», 1976 рік - «Теремок»,1977 рік - «Родничок».
У грудні 1977 року було закрито восьмирічну школу №5 у зв’язку з відсутністю достатньої кількості контингенту учнів.
У цей час розпочинають роботу дитячі ясла-садки: у 1978 році – «Ясла-сад №67», 1978-1979 роки – «Івушка».
У грудні 1979 року при профспілці Куп’янського ливарного заводу розпочав роботу Клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді «Зеніт». Очолив його Єрьоменко Олексій Йосипович.
У ці роки продовжується зростання кількості дитячого населення у селищі Ківшарівка. Був побудований новий дитячий садочок для дітей ливарників – «Огонек» (1980 рік).
1 вересня 1980 року в готовому І корпусі новобудови у смт.Ківшарівка була відкрита початкова школа. Її директором призначена Синюшко Ганна Олександрівна. За парти сіла рекордна кількість початкових класів – 19, з них - 6 перших, 7 – других, 6 - третіх класів. Усього – 222 учні.
1 вересня 1981 року була урочисто відкрита середня школа №12. Випускний клас (класний керівник Курило О.Г.) був переведений з середньої школи №11. Навчальний заклад, розрахований за проектом на 1568 учнів, вмістив 1623 учні в 45 класах. Їх навчали на той час 93 педагоги. Матеріально-технічна база школи була повністю забезпечена Куп’янським ливарним заводом. Директор Кошелєв Віктор Іванович особисто керував будівництвом школи. Шефську допомогу надавали робітники ливарного цеху №2, начальник цеху Стрельніков Анатолій Єфімович. Середня школа №12 першою розпочала навчання дітей шестирічного віку з 1981 року, беручи участь в експерименті переходу шкіл на навчання з 6 років. Для дітей шестирічок були створені умови для навчання:обладнаний навчальний кабінет, спальня, кімната для ігор. Результати експерименту були блискучими: із 28 учнів закінчили школу з золотою медаллю - 4 учні, срібною - 2 учні, 27 учнів стали студентами вищих навчальних закладів. У цьому десятиріччі школа найбільша за кількістю учнів та вчителів у місті: було 67 класів, у яких навчалося 2346 учнів, працювало 110 вчителів.
Продовжено будівництво дитячих садочків в смт. Ківшарівка:1982 рік – «Білочка»,
1982 рік – Куп’янський дитячий садок №4 (вул. Короленка, будинок 2), 1984 рік – «Дельфін».
У 1984 році прийнято основні напрями шкільної реформи. Було здійснено перехід на навчання дітей з 6-річного віку та на 11-річний термін шкільного навчання; змінювалася структура загальноосвітньої школи (початкова - 1-4 класи, неповна середня – 1-9 класи, середня школа – 1-11класи); зменшувалася наповнюваність 1-9 класів до 30. 10-11 – до 25 учнів.
У 1984 році в смт. Ківшарівка розпочала роботу початкова школа №13 (директор Богданова Любов Петрівна). У ній навчалося 420 дітей, працювало 23 педагоги. З 1987 року школу очолювала директор Прохорова Валентина Дмитрівна, у ній навчалося 370 дітей, працювало 23 педагоги.
У 1985 році на замовлення Куп’янського ливарного заводу була побудована і здана в експлуатацію середня школа №4 в мікрорайоні Ювілейний по вул. Цюрупи на 1568 учнів. Рішенням Куп’янської міської ради від 21 серпня 1985 року №231/3 було відкрито середню школу №3 на 1568 місць, яка створена на базі колишньої Куп’янської восьмилітньої школи №3, що знаходилась по вул. Комсомольській,49 (директор Баркова Нонна Сергіївна). А наступного, 1986 року, було реорганізовано середні школи №3 та №4 імені Миколи Федоровича Хімушина, яка знаходилась по вул. Харківській, 24 (директор Антонова Еріка Григорівна) і переведено до нового приміщення середньої школи №4 в мікрорайоні Ювілейний.
З 26.08.1986 року закрита вечірня середня школа №1, учні переведені в вечірню середню школу №2 смт.Ківшарівка , яка з 1996 року перейменована на вечірню загальноосвітню школу м.Куп’янськ, з 2001 року – на вечірню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, з 2003 року – вечірню(змінну) школу комунальної власності, з 2004 року – Куп’янську вечірню(змінну) школу.
У 1987 році в селищі ливарників відкривається школа №5, яку очолила директор Богданова Любов Петрівна.
Кількість дітей в ці роки зростала, як і зростала потреба в садочках. Так у 1988 році в смт.Ківшарівка збудовано ще один дитячий садок «Журавушка».
Початок 1990-х років став періодом розгортання освітніх реформ в умовах українського державотворення. Базою для реформаційних перетворень стали Закон України «Про освіту» та Державна національна програма «Освіта» ( «Україна ХХІ століття» ). Трирічна початкова освіта була замінена чотирирічною. Тривалість навчання у старшій школі збільшилось з двох до трьох років. Загальноосвітні навчальні заклади отримали ступені: ЗОШ І ступеня – початкова школа, ЗОШ ІІ ступеня – основна школа, ЗОШ ІІІ ступеня – старша школа. Школи кожного з трьох ступенів могли функціонувати разом або самостійно. Навчання у середній загальноосвітній школі,відповідно до Закону України «Про освіту», починалося з шести або з семирічного віку. У перше десятиліття розбудови держави громадськість засвідчила готовність об’єднувати зусилля для розвитку національної системи освіти, реформації її змісту,створення регіональних програм розвитку освіти.
У 1991/1992 навчальному році – першому в умовах незалежної держави – в місті функціонувало 11 загальноосвітніх навчальних закладів, 5 закладів позашкільної освіти, 11дошкільних навчальних закладів.
У 1991 році у місті розпочала роботу психологічна служба відділу освіти, коли штат методичного кабінету міського відділу освіти була введена ставка практичного психолога Мороз Н.Г.
У травні 1992 року засновано перший у місті заклад нового типу – Куп’янську гімназію № 1 (вул.Харківська,24), директор Артюшенко В.Ф., головною метою якого стало задовольнити запити суспільства у загальній середній освіті шляхом відбору і навчання обдарованих та здібних дітей. Діяльність навчального закладу спрямована на забезпечення науково-теоретичної, гуманітарної, класичної, загальнокультурної підготовки обдарованих та здібних дітей; з поглибленим вивченням дисциплін,що передбачає варіативність освіти в залежності від його конкретного профілю,а також засвоєння загальноосвітніх програм і курсів основ наук з профілю (гуманітарного, природничо-наукового, естетичного тощо), вибраного учнями. Така ідея-створення нового закладу-спала на думку людям небайдужим до стану освіти на Куп’янщині, а саме: Потапову Василю Івановичу – голові Куп’янського міського виконавчого комітету, Борисову Володимиру Миколайовичу – заступнику голови Куп’янського міського виконавчого комітету та Мусієнко Геннадію Миколайовичу – завідувачу Куп’янським міським відділом освіти. Набір до закладу відбувався з 5 класу. На цей час було сформовано 11 класів закладу, розпочали навчання 256 учнів. Оскільки не було набору до 7(11) класу, то перший випуск гімназистів відбувся у 1994 році.
У 1994 році в смт.Ківшарівка відкрилася гімназія №2 (директор Богданова Л.П.),за парту сіло 542 учні.
У 1994 році рішенням міськвиконкому № 219/2 від 16.08.1994 при міському відділі освіти створюється перший в області Центр практичної психології, який працює як окремий підрозділ. У 1995 році в штаті Центру практичної психології відділу освіти з’являється паралельно зі шкільними практичними психологами й дошкільний психолог.
У 1995 році з метою стимулювання участі педагогів у процесах становлення та розвитку ефективної національної системи освіти та популяризації кращих і новітніх педагогічних практик,зростання професійної майстерності вчителів Президентом України видано Указ «Про всеукраїнський конкурс «Учитель року».
З 1996 року Конкурс проводився щорічно. За 25 років він дав змогу педагогам проявити себе як фахово-компетентну, творчу особистість. З цього часу в місті його учасниками стали 127 педагогів. Переможцями ІІ (обласного) туру стали: 1998 рік – Назарко Ольга Іванівна, вчитель хімії Куп’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4, ІІ місце в ІІ (обласному) турі Конкурсу в номінації «Хімія», лауреат ІІІ Всеукраїнського туру в номінації «Хімія».
2001 рік – Богданова Любов Петрівна,директор Куп’янської гімназії № 2, І місце в ІІ (обласному) турі Конкурсу в номінації «Директор».
2003 рік – Якубинська Лариса Юріївна, вчитель німецької мови Куп’янської гімназії №2, І місце ІІ (обласному) турі Конкурсу в номінації «Німецька мова».
2004 рік – Зайцева Галина Юріївна,вчитель початкових класів Куп’янського навчально-виховного комплексу «Школа-гімназія №3», І місце в ІІ (обласному) турі Конкурсу в номінації «Початкові класи», Лауреат ІІІ Всеукраїнського туру в номінації «Початкові класи».
2005 рік – Мухін Віктор Іванович,вчитель фізики Куп’янського навчально-виховного комплексу «Школа-гімназія №3», І місце в ІІ (обласному) турі Конкурсу в номінації «Фізика», Лауреат ІІІ Всеукраїнського туру в номінації «Фізика».
2005 рік – Дєєва Ольга Юріївна,вчитель української мови та літератури Куп’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1, ІІ місце в ІІ (обласному) турі Конкурсу в номінації «Українська мова та література»
2006 рік – Погребняк Олександр Іванович,вчитель інформатики Куп’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1, ІІ місце в ІІ (обласному) турі Конкурсу в номінації «Інформатика».
2006 рік – Сєргєєва Ірина Петрівна,вчитель хімії Куп’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №11, ІІ місце у ІІ (обласному) турі Конкурсу в номінації «Хімія».
2007 рік – Юр’єва Ольга Семенівна,вчитель географії куп’янської гімназії №1, ІІ місце у ІІ (обласному) турі Конкурсу в номінації «Географія».
2013 рік – Тонконог Олена Миколаївна,вчитель російської мови та світової літератури Куп’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4, ІІІ місце в ІІ (обласному) турі Конкурсу в номінації «Світова література».
03 січня 1996 року Будинок піонерів перейменовано у Будинок дитячої та юнацької творчості м. Куп’янськ.
З метою створення кращих умов для розвитку природних нахилів і здібностей дітей у 1999 році загальноосвітні школи №9 та №10 реорганізовано в навчально-виховний комплекс «Школа-гімназія №3», у складі якого дошкільна ланка,загальноосвітні класи та класи гімназії.
У 2001 році було здійснено реорганізацію загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8 та дошкільного виховного закладу №3 силікатного заводу в загальноосвітній навчальний заклад – навчально-виховний комплекс «Школа-дитячий садок №7», були створені кращі умови для навчання і розвитку дітей.
У 2003 році навчально-виховний комплекс №3 перейменовано в гімназію комунальної власності м. Куп’янськ.
11 грудня 2009 року Будинок дитячої та юнацької творчості перейменовано на Куп’янський будинок дитячої та юнацької творчості Куп’янської міської ради Харківської області (Рішення LІІ сесії V скликання Куп’янської міської ради від 11.12.2009 № 1343-V).
У 2009 році призупинено загальноосвітньою школу І-ІІІ ступенів №2 та дошкільний навчальний заклад – дитячий садок №3 і шляхом злиття створено навчально-виховний комплекс №2 по вул. Цукрозаводській,5.
У 2011 році до Будинку дитячої та юнацької творчості були приєднані Станція юних натуралістів, Станція юних техніків та Клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді «Зеніт», утворивши таким чином новий заклад – Куп’янський центр дитячої та юнацької творчості.
У 2012 році Куп’янська гімназія №3 перейменована в Куп’янський навчально-виховний комплекс «Школа-гімназія №3».
З 05.04.2013 роботу куп’янської вечірньої (змінної) школи припинено шляхом приєднання до Куп’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12.
Для обдарованих і талановитих дітей в цей час в місті створюються сприятливі умови. Вони залучаються до активної участі у І , ІІ , ІІІ , ІV етапах Всеукраїнських учнівських олімпіадах, Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів Малої академії наук України (далі МАН), завдання якого-виявлення і підтримка обдарованих дітей, залучення інтелектуально й творчо обдарованої учнівської молоді до науково-дослідницької та експериментальної роботи, формування активної громадянської позиції учнів, виховання в них самостійності,наполегливості, вміння формувати й обстоювати власну думку. За цей період 33 учні стали переможцями ІІ (обласного) етапу конкурсу-захисту робіт в МАН та одна учениця, Коробкова Галина, навчально-виховного комплексу «Школа-гімназія №3» - переможцем ІІІ етапу Конкурсу (2009 рік).
Місто пишається обдарованими учнями, їх перемогами
Переможці ІV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з навчальних предметів: Ткаченко Володимир, випускник Куп’янської гімназії №1 2007 року. 2004, 2005, 2006 та 2007 роках переможець ІV етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з хімії, вчитель Караван Н.А.; 2006 рік – одержав бронзову медаль за перемогу у 40-й Міжнародній Менделеєвській олімпіаді школярів з хімії; 2007 рік – бронзова медаль за перемогу в 39 Міжнародній учнівській олімпіаді з хімії. Вдовиченко Тарас, випускник Куп’янської гімназії №2, 1999 рік-біології, ІV місце, вчитель Гриценко Н.О.; Сопін Андрій, випускник Куп’янської гімназії №2, 2002, 2005 рік – хімія, ІІІ місце, учитель Борисов С.В.; Уваров Сергій, випускник Куп’янської гімназії №2, 2003, 2004, 2005 роки – право, І,ІІ місця, учитель Живолуп С.О.; Комарицький Ігор, випускник Куп’янської гімназії №2, 2003, 2006 роки-хімія, ІІІ місце, учитель Борисов С.В.; 2004рік-основи економіки, ІІІ місце, учитель Мальцева О.С; Базиль Антон , випускник Куп’янської гімназії №2, 2007 рік-хімії, ІІІ місце, учитель Борисов С.В.; Хілєс-Гунченко Віталій, випускник Куп’янського навчально-виховного комплексу№2, 2014 рік-іспанська мова,ІІІ місце.
Президентські стипендіати:
1.Ткаченко Володимир(2006-2007)
2.Красюк Володимир(2008)
Стипендіати Харківського фонду підтримки молодих обдарувань ім.Є.П.Кушнарьова:
1.Балабай Оксана(2004)
2.Ткаченко Володимир(2005-2007)
Стипендіати Харківської обласної ради:
1.Щербак Олександр-2017 рік.
Стипендіати міського голови
З метою заохочення за успіхи в навчанні, в громадській, спортивній, науковій діяльності обдаровані та талановиті учні закладів середньої освіти нагороджуються стипендіями міського голови. За п’ять останніх років було нагороджено 48 учнів. З 2015 року учні-стипендіати отримували стипендію у розмірі 100 грн. на місяць упродовж 9 місяців. Починаючи з 2020 року сума складає 300 грн. на місяць, за дев’ять місяців - 2700 грн. (2015 – 4 учні, 2016 - 4, 2018 – 8, 2019 – 8, 2020 – 8).
Для підвищення престижності професії вихователя проводяться професійні конкурси для педагогів-дошкільників, розпочаті з 2011 року. Упродовж років змінювалися їх назви: 2011-2012 роки – Обласний фестиваль професійної майстерності «Вихователь року»,.2013 – 2016 роки – Всеукраїнський конкурс професійної майстерності «Вихователь року», з 2017 року Обласний конкурс професійної майстерності «Кращий вихователь Харківщини».
У місті учасниками конкурсів став 31 педагог, з них переможці І (міського) туру – 13 осіб, ІІ (обласного) туру – 2 педагоги: Дикань Наталя Іванівна, вихователь Куп’янського дошкільного навчального закладу – ясла-садок - №12 комбінованого типу Куп’янської міської ради, переможець обласного туру конкурсу (2011 рік), учасник Всеукраїнського туру,дипломат у номінації «Зіркова п’ятірка» в Україні; Кочубей Марина Анатоліївна, вихователь Куп’янського дошкільного навчального закладу – ясла-садок - №1 комбінованого типу Куп’янської міської ради,переможець ІІ (обласного) туру Всеукраїнський конкурс професійної майстерності «Вихователь року» у 2013 році. Конкурсанти підтвердили, що Куп’янська земля багата на високопрофесійних, ерудованих, творчих особистостей. Всі вони, учасники конкурсу-лауреати і переможці – справжні лідери педагогічної громади міста, які вірні великому званню «Учитель».
З метою забезпечення реалізації конституційних прав громадян на рівний доступ до якісної освіти, здійснення контролю за дотриманням Державного стандарту базової і повної середньої освіти й аналізу стану системи освіти,прогнозування її розвитку в 2005 році указом Президента України дано доручення міністерству освіти і науки України впродовж 2005-2006 років здійснити перехід до проведення вступних випробувань до закладів вищої освіти шляхом зовнішнього незалежного оцінювання (далі ЗНО).
Цього року було утворено Український центр оцінювання якості освіти та регіональний центр й встановлено,що результати учнів ЗНО, які виявили бажання вступати до вишів, є Державною підсумковою атестацією та вступним випробуванням до цих закладів. У 2006 році вперше відбулося зовнішнє незалежне оцінювання знань учнів з української мови,математики та історії України. У 2007 році - зовнішнє незалежне оцінювання знань проводилось у формі тестування з української мови, математики та історії (історії України та всесвітньої історії). Із 2008 року проходження ЗНО стало обов’язковою умовою для здобуття вищої освіти. Зовнішнє незалежне оцінювання з хімії, біології, фізики проводилося лише для випускників шкіл Харківської області. У 2015 році запроваджено особливі зміни вдосконалення процедури проведення ЗНО. Введено дворівневі тести(базовий та поглиблений рівні з української мови та літератури, математики),проходження випускниками загальноосвітніх навчальних закладів (далі ЗНЗ) державної підсумкової атестації (далі ДПА) у формі ЗНО з української мови.
За період проведення ЗНО троє випускників міста отримали максимальну кількість балів.
- Михайличенко Владислав, випускник загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 2012 року (200 балів з математики). Вчитель Рєзнік Наталя Вікторівна – «спеціаліст вищої категорії», «старший учитель».
- Фокіна Наталя, випускниця гімназії №1 2014 року (200 балів з української мов та 200 балів з історії України). Такий високий результат мали ще тільки дві випускниці харківських гімназій. Учитель української мови та літератури Чернявська Тетяна Євгеніївна, «спеціаліст вищої категорії», «старший учитель» та Радченко Інна Анатоліївна – учитель історії, «спеціаліст вищої категорії», «учитель-методист».
- Колесник Олексій, випускник навчально-виховного комплексу «Школа-гімназія №3» 2019 року (200 балів з англійської мови). Учитель Водоп’янова Тетяна Володимирівна - «спеціаліст вищої категорії», «учитель-методист». У 2019 році такий високий результат з англійської мови мали тільки 5 учнів в Україні
За опублікованими даними українського центру оцінювання якості освіти за результатами ЗНО у 2013 році гімназія №1 увійшла до 20-ти кращих навчальних закладів Харківської області,а у 2017 році – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів посіла 12 місце в Харківській області.
За роки проведення ЗНО 190 балів і вище (всього -267 осіб) здали учні: ЗОШ №1-89 осіб; ЗОШ №4 -6 осіб; ЗОШ №6 -22 осіб; ЗОШ №12 -21 осіб; гімназія №1 -33 осіб; гімназія №2 -57 ; гімназія №2 -32; гімназія №7 -5; НВК №2 -2.
За результатами рейтингу закладів загальної середньої освіти, за підсумками проведення ЗНО 2019 року,складеного інформаційним освітнім ресурсом «Освіта.ua»,опублікованого Українським центром оцінювання якості освіти, гімназія №1 посіла 11 місце, гімназія №2 -13 серед закладів освіти Харківської області та увійшла до 20-ти кращих навчальних закладів Харківської області.
Впровадження зовнішнього незалежного оцінювання принесло позитивні результати щодо значного підвищення якості середньої та вищої освіти в Україні й позитивно позначилося на загальному рівні освіченості та стало вагомим фактором у боротьбі з корупцією.
Історія міського відділу освіти дуже цікава та багата. Вона відслідковується з 1943 року. Багато років освітою міста керували компетентні фахівці,керівники освіти,які доклали значних зусиль у розвиток та якість освіти:
Мумрій Олександр (1943-1947 рр.), Уманець Олексій Никифорович (1947 рік), Гайван Онисій Никифорович (1947-1956 рр.), Капленко Євдокія Сергіївна (1956-1960 рр.), Даманський Микола Іванович(1960-1963 рр.), Казьмін Іван Федорович(1963-1968рр.), Знова Григорій Тихонович(1968-1974 рр.), Клименко Сергій Гаврилович(1974-1983 рр.), Мусієнко Геннадій Миколайович(1983-2002 рр.), Пащенко Наталія Степанівна (2002-2011 рр.), Пасічник Світлана Михайлівна (2011-2018 рр.). З 2018 року очолює відділ освіти Чуб Світлана Володимирівна.
Методичний кабінет відділу освіти у місті існував періодично,кількість працівників у ньому змінювалася. Досліджуючи накази відділу народної освіти,встановлено,що вперше методичний кабінет згадується у 1947 році. Наказами від 10.05.1947 року його завідуючим був призначений Кірсанов В.П.,від 12.05.1947 року – Ігнатович О.І.,від 23.07.1948 року – Гончарова Є.Й. У 1955 році завідуючим методичним кабінетом призначено Муляєва В.П.
Хронологію завідуючих методичним кабінетом установлено з 1968 року: Бондар М.М.(1968-1970 рр.), Саяпіна О.Ф.(1970-1991 рр.), Строганова Н.Ф. (1991-2003 рр.), Назарко О.І.( з 2003-2008 рр.), Яценко Г.Ю.(з 2008 р. ). Усі роки діяльності методичний центр був інноваційно-освітнім осередком освіти міста.
Відділом освіти,закладами освіти міста здійснюється систематична робота по виявленню та підтримці обдарованих й талановитих дітей. З 2016 року щорічно проводиться міський конкурс «Учень року» за номінаціями: «Лідер року», «Інтелектуал року», «Митець року, «Спортсмен року».
Масштабне реформування освіти в Україні стало можливим завдяки затвердженню у 2016 році концепції «Нової української школи»,прийняттю Закону України « Про освіту» у 2017 році, який визначив метою освіти – всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів,інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей,формування цінностей,необхідних для успішної самореалізації,підвищення освітнього рівня задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору. На виконання даного Закону у 2018 році 532 першокласника міста куп’янська почали навчатися в Новій українській школі.
Для першокласників за кошти з державного бюджету було придбано парти. А за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів – меблі для шкільних їдалень на суму 640 224 грн.; комп’ютерне обладнання,інтерактивні мультимедійні комплекси на 1225000 гривень.
З 2016 року відділом освіти щорічно проводиться міська наукова конференція школярів «Відкриття». З цього часу 220 учнів 5-11 класів взяли участь у роботі конференції та нагороджені сертифікатами й цінними подарунками відділу освіти. Для школярів – це перша спроба самостійної дослідницької роботи,яка багато в чому може визначити майбутнє молодого науковця.
У 2017 році відділом освіти започатковано нову традицію – проведення міського випускного балу «Випускники шкіл – найбільше багатство міста,наше майбутнє» та висадження алеї троянд-подарунок рідному місту від випускників. Під час урочистостей випускникам було вручено атестати про здобуття повної загальної середньої освіти,нагороджено відзнаками за особливі заслуги у навчанні-золотими та срібними медалями,вручено грамоти відділу освіти та виконавчого комітету за активну участь учнів у громадській діяльності закладів та міста.
З моменту започаткування відзнак «золота медаль», «срібна медаль» із числа 35468 учнів закладів загальної середньої освіти 1834 (5,2 %) стали медалістами: ЗОШ №1 – 269 осіб, ЗОШ №4 – 130; ЗОШ №6 – 45; ЗОШ №11 – 107; ЗОШ №12 – 121; гімназія №1 – 147; гімназія №2 – 163; гімназія №3 – 218; гімназія №7 – 212; НВК №2 – 10.
За період існування закладів освіти в місті 90 випускників стали кандидатами наук: ЗОШ №1 – 15 осіб, ЗОШ №4 – 3; ЗОШ №6 – 11; ЗОШ №11 – 6; гімназія №1 – 24; гімназія №2 – 9; гімназія №3 – 12; гімназія №7 – 3. Частина з них працюють на користь Куп’янської громади: Говоров Валерій Станіславович – випускник 1998 року гімназії №1,кандидат юридичних наук, виконуючий повноваження міського голови, секретар міської ради; Гриценко Сергій Вікторович – випускник ЗОШ №1, кандидат фармацевтичних наук, завідувач комунальною аптекою №63; Поєдінцева Лариса Леонідівна – випускниця 1989 року ЗОШ №4, кандидат педагогічних наук, заступник директора з виховної роботи в КЗОЗ «Куп’янський медичний коледж імені М.Шкарлетової»; Луценко Наталія Миколаївна – випускниця 1990 року ЗОШ №11, кандидат медичних наук, методист КЗОЗ «Куп’янський медичний коледж імені М. Шкарлетової»; 121 випускник став керівником підприємств: ЗОШ №1 – 22 осіб, ЗОШ №6 – 3; ЗОШ №11 – 9; гімназія №1 – 21; гімназія №2 – 21; гімназія №3 – 23.
Постановою Кабінету Міністрів у 2018 році видано Закон «Про затвердження Державного стандарту початкової освіти». З метою виявлення та заохочення педагогічних працівників з високим рівнем педагогічної майстерності, які володіють методиками компетентнісного навчання і новими освітніми технологіями та сприяють їх поширенню,згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про сертифікацію педагогічних працівників» від 24.12.2019 №1094,запроваджено сертифікацію вчителів. Дев’ять вчителів початкових класів взяли участь у сертифікації.
2018 року рішенням Куп’янської міської ради LХІ сесії VІІ скликання «Про зміну назв дошкільних навчальних закладів Куп’янської міської ради Харківської області» було змінено назви 7 дошкільних закладів: «дошкільні навчальні заклади» - на «заклади дошкільної освіти».
Для забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами віком від 2-х до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти у березні 2018 року в мікрорайоні Ювілейний,2 розпочав роботу Інклюзивно-ресурсний центр, директор Проценко Оксана Вячеславовна.
У 2019 році відбулася реорганізація навчально-виховного комплексу №7, який було перейменовано у гімназію №7,заклад І-ІІ ступенів.
На виконання Закону України «Про повну загальну середню освіту» у 2020 році заклади освіти міста приступили до його реалізації. Він гарантує рівневий доступ до освіти для учнів,забезпечує педагогічну автономію вчителів та передбачає більше можливостей для шкіл у використанні власних коштів. Учні отримують можливість будувати індивідуальні освітні траєкторії,обирати навчальні предмети та мати більше прав для учнівського самоврядування.
Відділ освіти пишається педагогами, які стали гордістю освітянської Куп’янщини і отримали державні нагороди та почесні звання:
«Заслужений вчитель України»: Дзюба Віктор Петрович,Караван Наталія Анатоліївна;
нагрудні знаки: «А.С.Макаренко»: Кононова Олександра Василівна; «Василь Сухомлинський»: Шовкопляс Тетяна Володимирівна,Гонта Валентина Олександрівна, Васильченко Раїса Григорівна,Коваленко Антоніна Олексіївна,Юр’єва Ольга Семенівна; «Софія Русова»: Швайка Людмила Анатоліївна, Чала Тамара Тимофіївна, Шевченко Людмила Олексіївна;
звання «Відмінник освіти України» - 79 осіб, «Відмінник народної освіти»: Безкоровайна Надія Федорівна, Талаєнко Валентина Василівна, Шевченко Людмила Олексіївна;
орден «Дружби народів»: Троцький Григорій Васильович, Аполосова Маргарита Анатоліївна;
медаль «За трудову доблесть»: Федоренко Любов Миколаївна;
Почесна грамота Міністерства освіти і науки України – 121 особа;
Подяка від Президента України: Синюшко Михайло Степанович;
Звання «Заслужений тренер України»: Дев’ятко Галина Миколаївна, Жаботинський Станіслав Миколайович, Мацегора Геннадій Миколайович;
«Майстер спорту України»: Блязе Максим Анатолійович, Дмитроченко Олександр Вікторович, Дмитроченко Світлана Миколаївна, Задоя Сергій Віталійович;
«Заслужений майстер спорту СРСР» - Рудакова Марина Василівна.
Вчителі, які мали визначені особисті заслуги і вагомі професійні здобутки,внесли значний вклад у формування соціально-економічного розвитку Куп’янщини, стали переможцями міського щорічного конкурсу «Людина року»:
2000 рік - Міщук Леонід Васильович,вчитель математики ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, Девятко Галина Миколаївна, тренер-викладач дитячо-юнацької спортивно школи, Кошлата Катерина Вікторівна,вихователь дитячого дошкільного закладу №1;
2001 рік – Ширяєва Світлана В’ячеславівна, заступник директора по навчально-виховній роботі ЗОШ І-ІІІ ступенів №6, Юр’єва Ольга Семенівна,вчитель гімназії №1, Коваленко Юлія Володимирівна,вихователь школи-садок №8;
2002 рік – Лакішек Людмила Олександрівна, директор ЗОШ І-ІІІ ступенів №6, Сопін Денис Олександрович, учень гімназії №2, Погребняк Наталя Олегівна,учениця гімназії №2;
2003 рік – Уваров Сергій Олександрович, учень гімназії №2, Будьонна Вікторія Костянтинівна, заступник директора по навчально-виховній роботі ЗОШ І-ІІІ ступенів №11;
2004 рік – Пащенко Наталя Степанівна,начальник міського відділу освіти, Девятко Галина Миколаївна, тренер-викладач з легкої атлетики Куп’янської філії училища олімпійського резерву державного експериментального навчально-спортивного центру;
2005 рік – Мухін Віктор Іванович, вчитель фізики гімназії №3;
2006 рік – Чала Тамара Тимофіївна,директор навчально-виховного комплексу №4;
2007 рік – Медведєва Алла Дмитрівна,директор гімназії №3;
2008 рік – Ільєнко Михайло Григорович,директор ЗОШ І-ІІІ ступенів №4;
2009 рік – Швайка Людмила Анатоліївна,завідувач ДНЗ ясла-садок №12;
2010 рік – Шевченко Людмила Олексіївна,завідувач ДНЗ №1;
2011 рік – Дикань Наталія Іванівна, вихователь ДНЗ ясла-садок №12;
2012 рік - Лакішек Людмила Олександрівна, директор ЗОШ І-ІІІ ступенів №6, Триполкін Валерій Григорович - керівник гуртка ЦДЮТ;
2013 рік – Погребняк Олександр Іванович,вчитель інформатики ЗОШ І-ІІІ ступенів №1;
2014 рік – Ланевська Тетяна Юріївна, вчитель історії та природознавства ЗОШ І-ІІІ ступенів №6;
2015 рік – Пихова Оксана Володимирівна, вчитель англійської мови гімназії №2;
2016 рік – Коленда Максим Михайлович, вчитель фізичної культури ЗОШ І-ІІІ ступенів №12, тренер-викладач підліткового спортивного клубу «Мрія»;
2017 рік - Швайка Людмила Анатоліївна,директор ДНЗ (центр розвитку дитини) «Іскорка»;
2018 рік – Мироненко Олена Володимирівна,вчитель початкових класів ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, Водоп’янова Тетяна Володимирівна,вчитель англійської мови навчально-виховного комплексу «Школа-гімназія №3».
Станом на 2020 рік в місті функціонують 10 закладів загальної середньої освіти, з них:
5 – загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів, 3 – гімназії, 2 – навчально-виховних комплекси, 7 – закладів дошкільної освіти та 2 у складі загальної середньої освіти; 2 – заклади позашкільної освіти(центр дитячої та юнацької творчості(ЦДЮТ), дитячо-юнацька спортивна школа (ДЮСШ); 1 – інклюзивно-ресурсний центр(ІРЦ). Надають освітні послуги для 5260 учнів закладів загальної середньої освіти 321-педагог; вихованцям закладів дошкільної освіти-98 педагогів; 2583 вихованцям закладів позашкільної освіти-33 педагоги,24 учням ІРЦ – 5 педагогів.
Пролітають роки… не одне покоління творило історію освіти та міста Куп’янська. Ось йому вже виконується 365 років. Славних років! Вони видалися щедрими на різні події.
Ми, освітяни 21 століття, висловлюємо слова вдячності своїм колегам,які писали своїм життям історію освіти,навчали і виховали багато нових поколінь куп’янчан, віддали свої знання та вміння,свої серця учням і залишилися в пам’яті вдячних нащадків. Доземний уклін,наша вдячність усім колегам,які стояли у витоків освіти міста,творили її історію.
Нові покоління мешканців міста, зокрема і освітян, писатимуть нові сторінки історії та примножуватимуть славу своїх нащадків.